У Вишевичах проводжали Зиму - зустрічали Весну
З піснями й традиційними весняними веселощами вдалося провести зиму у Вишевицькій громаді 8 березня, адже усі бажаючі мали можливість відвідати Тещині вечірки, організовані Марією Дорощук з нагоди Жіночого дня та свята Масниці, або як ще кажуть - Колодія.
Свято Колодія — одне з праслов’янських свят, яке сягає доби Трипільської культури. Це низка обрядових дійств на честь весняного пробудження природи. Колодій, Колодка, Колодки, Масляниця, Масниці, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, Загальниця, «Ніжкові заговини» тощо - різні назви давнього свята.
Це свято, як і багато інших давніх українських народних свят, було включено до Християнського календаря, але з прив’язкою до Великодня, тоді, як раніше Масницю святкували напередодні Новоліття – Нового року наших давніх пращурів. Новий рік в них починався з першим весняним Молодиком, який настає перед весняним рівноденням. Основною обрядовою стравою були вареники з сиром, які вживалися з маслом чи сметаною. Виготовляли також млинці і пиріжки. Ними частували протягом усього тижня.
В прадавньому розумінні Колодій — це маленький Сонце-Божич, який уже підріс і набрався сили розкручувати Сонячне Коло, тобто став Коло-Дієм.
З наближенням весни Сонце все вище і вище піднімається по своєму небесному колу, відганяючи зимові холоди, а його сила, тепло та енергія передаються природі й людям. Отже — «Коло діє», життєтворний процес на землі триває, настає новий етап його оновлення.
Починали святкувати Колодія на початку тижня. Ритуали мали свою послідовність: народження, освячення, дієвість, смерть, захоронення та оплакування. Проте веселощі, кмітливі забави та жарти супроводжували умовні обрядові дійства упродовж усього тижня.
Незважаючи на різне тлумачення Колодія, свято широко відзначалося на всіх теренах України. І хоча є деякі відмінності у проведенні його в різних регіонах – зміст і характер були однаковими. Це – суто українське свято, хоча в силу багатьох обставин, існують аналоги у деяких інших народів.
Свято супроводжується обрядами, пов’язаним із проводами зими і зустріччю весни і має характер загального примирення, злагоди та всепрощення. За традицією в цей час влаштовуються народні гуляння, а всі дійства направлені на те, щоб прогнати зиму і розбудити природу від сну. Протягом семи днів відбуваються урочистості, що славлять Колодія. Свято відлунює звичаєвість доби матріархату, оскільки жінки є головними дійовими особами. Колодія вважали Богом шлюбу, любові, здоров’я і злагоди, тож дійства були пройняті іграми та веселими забавами. Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.
Наприкінці тижня Парубоча Громада встановлювала гладенький та високий стовп — Колодку, який до того ж часто намащували салом (або іншим жиром), а на верх підвішували чобіт. Парубоцтво змагалося за право дістати чобіт, найспритніший отримував приз — пару чобіт для майбутньої тещі.
Всі обрядові дійства супроводжувалися піснями та хороводами, пригощанням один одного млинцями, закликаючи весну:
«Ой, весна, весна, ой, весна-красна,
Що ж ти нам весна-красна принесла!
Принесла я вам ясне Сонечко,
Ясне Сонечко у віконечко!»
А традиційним завершенням гулянь є спалення величезного опудала Мари (Зими), яке символізує проводи холодів і народження Весни та нового життя.
Крім того, українці в цей день прогнозували й погоду. Вважалося, яка «сиропустна неділя», такий і Великдень; якщо Сонце сходить вранці, то ранньою буде і весна.
