A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Вишевицька об'єднана територіальна громада
Житомирська область, Житомирський район

“Любіть дітей обережно”. Прочитайте цей лист, якщо ви бажаєте своїм дітям щастя!

Дата: 17.03.2021 20:30
Кількість переглядів: 14

Кaжуть, що за всіма великими винахідниками та науковцями стоять великі жінки. Ми одразу ж думаємо про їхніх дружин. Проте, думаю, варто було б роздумати й про постать матері у цьому розумінні.

Чи ми усвідомлюємо, що слова та поведінка матері можуть виховати або генія, або зламану, зневірену і загублену людину? Так, саме слова мами можуть або підтримати, або зневірити, підвищити самоповагу чи зрівняти дитину (чи молоду людину) з непотребом. Цей лист – це скоріше крик болю за маленьких діток, і спрямований він до теперішніх і майбутніх мам. Він адресований усім матерям доброї волі, якщо можна так сказати.

Зв’язок, який з ласки Божої створений між мамою і дитиною, не може знищити ніщо і ніхто, окрім самої мами. Чому такий величезний кредит довіри, підтримки та віри у свою дитину, часом залишається невикористаним? Чому ті, які для своїх дітей є цілим світом, згодом не дозволяють дивитися на цей світ по-своєму, своїми очима? Матусі, просто подумайте над тим, що ви тут прочитаєте.

Дай мені навчитися

Якщо не подобається мені, то й тобі не має, або це – щось погане, – думають часом матері про вподобання своїх дітей. Чому так важко зрозуміти, що не все повинно нам подобатись? Речі мають право бути просто іншими й подобатися комусь, нехай не мені, але вони – не погані, вони просто інші. Вище зазначений аргумент доволі часто чують молоді люди від своїх батьків. Дозвольте не погодитись. Матері, дайте своїй дитині можливість розвинути свій смак і своє бачення речей. Так, щось може вам не подобатись, але наша особиста думка не може бути «істиною в останній інстанції». Не кажіть на щось «погане», якщо воно просто вам не до смаку. Ваші діти мають інші очі, голову і серце, вони не є вашою копією і ніколи нею не будуть. Просто подумайте про це…

Щодо маленьких діток, дорогі матері, теперішні та майбутні, дайте їм можливість і час вирішувати справу по-своєму. Навіть якщо ви спочатку не все розумієте, зачекайте до кінця, а не давайте готове своє розв’язання проблеми. Дайте своїм дітям волю подивитись, проаналізувати, вони не прагнуть готових відповідей, вони хочуть самі досягти цього, для них цінно здобути думку, яка сама з’явилась у їхній голівці.

Повір у мене

Саме ці слова іноді хочеться кричати за наших маленьких розумничків. Досить часто стається так, що матері самі вбивають у своїх дітях бажання щось робити. Як? А дуже просто, для цього достатньо лише однієї фрази – «ти не зможеш!» чи «ти не знаєш, як!», або ще «ти не вмієш!». А чи задумувались ви над тим що, дитина для того і робить, щоб навчитись, пізнати та знайти. Матусі, не кажіть «не знаєш, не вмієш, не зможеш», скажіть «давай, я тобі допоможу, давай, разом подумаємо, як це зробити». Дозвольте своїй дитині відкривати Америку щодня. І навіть, якщо ви заздалегідь бачите, що справа не увінчається успіхом, дозвольте спробувати, навіть, якщо ваша дитина робить щось не так, нехай доведе справу до кінця. І нехай, коли дитина зазнає якоїсь невдачі або труднощів, то ви будете поряд, щоб потішити та розрадити, підтримати ваше дитя, а не сказати вбивче «Я ж тобі казала».

Здається мені й кажу вам з власного досвіду, що діти все одно зроблять те, що хочуть, просто ви про це знати не будете. Але тільки подумайте, ви не зможете порадіти їхнім досягненням через свою невіру у них. Тому, не дивуйтеся, коли ваші, вже дорослі діти, чи можливо підлітки, роблять щось без вашого відома, просто ви самі колись цьому, можливо, посприяли.

Це просто стане причиною того, що ваша дитина, якщо їй вистачить духу, буде робити те, що захоче, але вже потайки від вас, бо ви в неї не вірите. Вона ж – дослідник, пізнає свої можливості.

Є ще інший варіант – ваша малеча стане особистістю без прагнення до нового, невпевненою. Ви будете дивуватися, а може злитися – чому так? Можливо, скажете, що це – така доля, або природа. І рідко хто знайде в цьому свою провину, бо саме ви були першою найціннішою і найавторитетнішою людиною, яка сказала, що ваша дитина – нездара.

Оціни те, що я роблю

Думаю, що цей лист може посприяти налагодженню стосунків батьків і дітей також у вже дорослому віці. Дуже часто матері не мають можливості чи часу оцінити те, що зробила їхня малеча, або ж просто не розуміють грандіозності та важливості того, що відбулося. Працюючи з дітьми, можна багато чому навчитися, як від самих дітей, так і від їхніх батьків. Прикладів безліч: 4-х річний хлопчик сам одягнув шапочку, коли збирався додому. Так, він одягнув її задом-наперед, так, не тим боком, можливо не акуратно, але він зробив це Сам. Варто лише побачити ту радість і гордість за себе в очах того хлопчика. Потім приходить бабуся і що вона каже? «Ти – позорище, що ти зробив з шапкою?». Уявіть собі лише те пригнічення і біль, які були в очах тієї маленької людини. А треба було лише так мало, сказати: «Ти – моя радість, сам одягнув шапочку, але знаєш, гарніше буде, якщо ми цей рубець пересунемо назад, спробуймо», і світ був би сповнений любові та порозуміння. А так… велика перемога перетворилася на болючу і незаслужену поразку.

Коли ваша дитина щось робить, проявіть хоч трошки зацікавленості, хоч дві хвилинки – підійдіть, розпитайте, навіть коли нічогісінько не розумієте, що там намальовано, скажіть, що це дивно, чи зауважте, що цікаво. Але не варто казати, що щось погане чи негарне. Це ж витвір, над яким працювали! Хочете, порадьте кольори – станьте співучасником хоч на дві секунди. Цього мене навчила маленька дівчинка Діана, коли їй було 3 рочки. Ми прийшли до них в гості. Ця малеча показала малюнок, на якому я бачила лише якісь безладні лінії. Я запитала в автора що це, і вона без найменшого вагання розказала, що це – хробачок і небо.

Пам’ятайте, бачення світу вашою дитиною і ваше, можуть відрізнятися, дитина – це не ваша копія.

Виховуй, але не принижуй

Думаю, всім доводилося бачити картину, коли мама на всю вулицю або майданчик кричить на свою дитину. Вона виховує. А що відчуває дитина в цей час, коли її виставляють на публічний осуд, де вона є в ролі злочинця, а мама стає суддею і катом? Так, любов має бути об’єктивна і твереза. Але дітей потрібно виховувати не привселюдно, а звернути увагу тихенько. Це справа лише вас двох, до чого тут ще двадцять людей? Просто у таких ситуаціях ви не дієте, як любляча мама, але як нерозумна. А коли хочете покарати дитину, то поясніть їй чому і за що, бо те, що видається очевидним для вас, може бути зовсім незрозумілим вашій дитині.

Матусі, просто подумайте над усім сказаним у цьому листі й любіть своїх дітей. 

 За матеріалами:

https://dytyna.blog/lyubit-ditej-oberezhno-prochytajte-czej-lyst-yakshho-vy-bazhayete-svoyim-dityam-shhastya/?fbclid=IwAR1Fs3SbOC7laVoYSGONDC5JkNZzkJI9-rKzhyO36U0q40erCzdvsWlXlTc

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь