3 популярні практики, які пізніше заважають дівчаткам розпізнавати насильство
Багато батьків (і бабусі-дідусі) не замислюються про те, як мимоволі пригнічують волю дитини. Якщо дівчинка в сім’ї стикається з цими трьома особливостями виховання, в перспективі вона не зможе протистояти будь-якому виду насильства. Про те, як дорослі порушують особисті кордони дитини та привчають коритися.
Напевно, жодна мати, бабуся, дідусь і жоден батько не скажуть гордо: вчу, мовляв, дочку терпіти сексуальне насильство заздалегідь. Навпаки, всі (або більшість?) не захотіли б, щоб їхня дочка одного разу пройшла через цей досвід в якій би то не було формі. Але, на жаль, при цьому все ще популярні сімейні практики, які відучують дівчинку говорити «ні» неприємній близькості й тому, що приносить їй фізичний біль.
Що відучує дівчинку говорити «ні»
Є безліч статей, що пояснюють, як з дитинства допомогти дівчинці відчути та захистити свої кордони. Але вся ця інформація стикається з невикуреними звичаями, а звичаї в більшості випадків, на жаль, перемагають.
«Обійми бабусю!»
Немає нічого страшного в тому, щоб підказати дитині соціальний жест – мовляв, чом би не обійняти тобі бабусю, щоб вона зраділа? Мова, звичайно, не тільки про бабусю, а про будь-якого родича і навіть деколи просто гостей. Немає також нічого страшного, якщо дитина це зробить – після однократної пропозиції. Обніматися – нормально, а іноді й корисно.
Проблема починається тоді, коли малятко нікого обіймати-цілувати не хоче, а у нього висять над душею і соромлять, а то і насильно притуляють до іншої людини, щоб обійми відбулися. Неважливо, яка причина, з якої умовну бабусю на цей раз не захотіли обійняти.
Повага до факту, що дитина не готова вступати у фізичний контакт, виховує в дівчинці впевненість, що фізичні контакти взагалі вимагають згоди. І, на жаль, навпаки.
Напевно, всім сучасним людям ясно, який зв’язок є між твердженням про необхідність згоди на фізичний контакт і вмінням оцінити сексуальний контакт як добровільний або насильницький.
Що стосується того факту, що бабуся (тітка, гостя і т.д.) можуть образитися, якщо їх не зустріти привітно, то можна згадати, що дорослі люди практикують безліч різних способів показати свою радість від зустрічі або просто ввічливо привітатися. І всі вони годяться дітям!
«Все одно доб’юся свого»
Часто буває, що дівчинці не подобаються якійсь одяг, взуття або зачіска – але її мамі (або іншим родичам) представляється дуже важливим змусити дівчинку надіти саме це плаття, саме ці туфлі або заплести волосся саме таким способом. І чим наполегливіше дівчинка ухиляється і більше пояснює, що саме цього-то і не хоче – тим більше упирається старший родич.
Без психолога не розібратися, коли мова йде про спрагу відчути владу (ти не хотіла – але я все одно доб’юся свого!), а коли про знижену емпатію укупі з невиразним відчуттям, що саме має зробити дівчинку щасливою.
Одна мама в дитинстві так хотіла красивих суконь замість практичних турецьких штанів, що застрягла у твердженні «плаття означає щастя». Інший тато взагалі не був дівчинкою, але тримає в голові образ якоїсь зразкової дівчинки й відхилення від нього сприймає, як в принципі відхилення від норми.
У підсумку все закінчується тим, що родич шукає спосіб примусити дитину зробити саме те, що викликає у дитини відторгнення.
Мова необов’язково про пряме насильство. У хід можуть йти багатотижневі вмовляння і підкупи солодощами, іграшками, особливими прогулянками. Схема одна. Батько, добившись свого, обов’язково звертає увагу дитини на те, що саме тепер-то і добре. Не питає дитину, чи добре, зауважимо, а стверджує, що для дівчинки добре.
Але ж дівчинка могла не любити ці туфлі, тому що нозі боляче і це для неї все перекреслювало. І не любити ці кіски з тієї ж причини – чутлива шкіра голови, хворобливі відчуття. А може, у неї просто інші уявлення про красу?
«Не було боятися. Так все нормально вийшло. Мабуть, тебе не поламали. Добре ж тепер все», – ці фрази потім входять в сексуальний досвід багатьох жінок, заважаючи їм зрозуміти, що сталося саме насильство. Нема чого й замислюватися, чи сподобалося тобі.
Харчове насилля
Не давати дівчинці їсти, коли вона голодна. Примушувати їсти, коли не голодна. Змушувати їсти те, що вона не хоче, хитрістю засовуючи цей продукт в кожне блюдо і сміючись над тим, як дівчинка обурюється, знову виявивши у своїй тарілці те, чого не хотіла б там бачити. Все це – різновиди харчового насильства.
Ще в середині двадцятого століття почала поширюватися теорія, що виховання нашої сексуальності починається з розвитку нашої чуттєвості взагалі, і більшу частину цього розвитку складають відносини з їжею.
Людина, яка звикла шукати та визначати для себе, що їй смачно і що – не дуже (навіть якщо вона не робить вибір кожного разу на користь тільки смачного), буде діяти так само і щодо свого сексуального життя.
Людина, якій інші люди не давали можливості відмовлятися від їжі, потім буде коливатися, не розуміючи, коли час говорити «ні» неприємним сексуальним практикам.
Нехтування ж голодом, тобто фізичним відчуттям дівчинки, може вирости в її схильність ігнорувати голод інший – емоційні потреби. Відчуження від власних емоцій робить людину беззахисною перед насильством взагалі, в тому числі – сексуальним.
Автор Ліліт Мазикін