A A A K K K
для людей із порушенням зору
Вишевицька об'єднана територіальна громада
Житомирська область, Житомирський район

Як запобігти гендернозумовленому насильству?

Дата: 18.12.2023 11:52
Кількість переглядів: 26

Запобігти гендернозумовленому насильству може, зокрема, ратифікація Стамбульської конвенції — першого міжнародного документа, який виводить визначення гендеру з тіні й має на меті захист жінок, чоловіків та дітей від домашнього насильства. Конвенція, зокрема, передбачає розбудову системи допомоги: відкриття притулків, психологічних сервісів тощо.

Ратифікація Стамбульської конвенції в Україні є однією з вимог маршів жінок, які проходять у різних містах 8 березня. 4 травня 2020 року петиція про ратифікацію Стамбульської конвенції на сайті президента набрала понад 25 тисяч голосів. У відповіді на петицію йдеться, що президент внесе на розгляд Верховної Ради проєкт закону «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» після того, як Міністерство закордонних справ подасть пропозиції.

14 травня 2021 року віцеспікерка Олена Кондратюк заявила, що Верховна Рада готова розглядати питання ратифікації конвенції, коли до парламенту надійде офіційний текст документа. Однак станом на 2 листопада конвенцію так і не ратифікували, а активістки громадської організації «Марш жінок» створили нову петицію із закликом зробити це.

 

Чому про гендернозумовлене насильство мають говорити й писати в медіа

Членкиня Комісії з журналістської етики, голова ГО «Жінки в медіа» Єлизавета Кузьменко кажещо медіа є не тільки віддзеркаленням того, що відбувається у суспільстві, а й певною мірою можуть формувати суспільні норми та уявлення. «Медіа — це не лише платформи, які забезпечують доступ до інформації, вони також мають функціонувати, як соціальний гравець з особливими позиціями щодо суспільно важливих питань, як, наприклад, протидія поширенню Covid-19, забезпечення гендерної рівності у суспільстві, висвітлення російсько-української війни чи незаконної окупації Криму», — розповідає Єлизавета Кузьменко. Тому, на думку експертки, медіа повинні підіймати тему гендернозумовленого насильства, адже це зараз один із пріоритетних напрямків роботи для поліції. «Зокрема, через те, що за найновішими даними в Україні, кількість звернень щодо домашнього насильства постійно зростає. Так вона зросла на 47 % у порівнянні — 8 місяців 2020 року до 8 місяців 2021 року», — додає вона.

Найголовніше, на думку Єлизавети Кузьменко, — не жанр, у якому ця тема висвітлюватиметься медійниками, а дотримання норм і стандартів журналістської етики. «Одні люди читають виключно новини, інші більше довіряють пояснювальній журналістиці, а інші стежать тільки за соціальними мережами. Найголовніше, щоби ті журналісти чи журналістки, які висвітлюють тему гендернозумовленого насильства, сформували у себе гендерну чутливість, тобто здатність визнавати гендерні відмінності, наявність у суспільстві дискримінації за ознакою статі, проявів нерівності та враховувати ці аспекти у стратегіях та діях», — пояснює Єлизавета Кузьменко.

 

Як писати й говорити так, щоби не нашкодити потрепілим?

Психологиня Кризового центру, яке надає допомогу потерпілим від насильства, Тетяна Хорошилова каже, що медіа відіграють ключову роль у формуванні громадської думки, а інколи, підтримуючи шкідливі стереотипи, формують хибні уявлення суспільства щодо «гендерної» ролі як жінок, так і чоловіків. «Висвітлення теми гендернозумовленого насильства, як на мене, має починатись із запитання "Яка мета публікації?" Адже будь-яка розповідь про насильство має бути в першу чергу не цікавою для публіки, а корисною для суспільства, — розповідає психологиня. — Важливо не лише розповісти історію або викласти факти, а й чітко показати, що насильство неприйнятне, повідомити, де можна отримати допомогу, якщо ви постраждали. Будь-який спосіб висвітлення теми гендернозумовленого насильства може бути використаний в медіа, якщо публікація містить перевірену інформацію без стереотипів про "віктимну поведінку", жодним чином не виправдовує кривдника, не дискримінує постраждалих».

Також у текстах про насильство, за словами Тетяни Хорошилової, не має бути висловлювань, які стигматизують постраждалих. «Найбільшу користь для суспільства несуть матеріали, у яких є інформація про права постраждалих та як їх можна захистити; змістовні обґрунтування суспільної проблеми насильства та шляхів її подолання; інструкції та/або посилання на те, де можна отримати допомогу», — каже психологиня. ЗМІ роблять важливий внесок у висвітлення проблеми гендернозумовленого насильства, бо офіційні дані дуже часто відсутні або викривлені. «Саме висвітлення випадків та проблеми гендернозумовленого насильства в цілому допомагає привернути увагу суспільства до проблеми як такої; сформувати інтерес до шляхів подолання цієї проблеми, стимулює до пошуку підтримки постраждалих, сприяє формуванню етичних суспільних цінностей», — розповідає Тетяна Хорошилова.

Перед публікацією психологиня радить поставити собі запитання, які ризики загрожують героям матеріалу. «До розмови з постраждалими я рекомендую залучати спеціалістів, які пройшли відповідну підготовку і добре обізнані з темою гендернозумовленого насильства. При безпосередньому контакті з постраждалою від насильства (якщо це жінка) краще, щоб інтерв’ю проводила журналістка. В розмові необхідно уникати будь-яких запитань або коментарів, які можуть спричинити повторну травматизацію постраждалої або нести звинувачувальний зміст чи навіть "подвійний" зміст. Наприклад, уточнення, чи постраждала не перебільшує», — пояснює Тетяна Хорошилова.

Більше порад та практичних прикладів можна знайти в Пораднику «Як наблизити свою редакцію та контент до гендерної чутливості», який у 2021 році випустив Координатор проєктів Організації безпеки та співробітництва в Європі в Україні.

На думку Єлизавети Кузьменко, за порушення стандартів у матеріалах, які стосуються гендернозумовленого насильства, медіа мають нести відповідальність. «Це може бути як відповідальність, передбачена законом, так і публічний осуд від колег по цеху. Зокрема, Комісія з журналістської етики, яка є органом саморегуляції журналістів, розглядає скарги, в тому числі, на порушення пункту 15 Кодексу етики українського журналіста, у якому йдеться, що “ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання”, — каже Ліза. — Найкращим прикладом є “Кагарлицька справа”, коли комісія висловила публічний осуд телеканалу “1+1” за сюжет про потерпілу у зґвалтуванні поліцейськими з Кагарлика. Тоді Комісія закликала українські медіа змістити фокус уваги з потерпілої на ситуацію із насильством з боку поліції та винесла публічний осуд “1+1”, а також надала рекомендації, як висвітлювати подібні злочини».

 

Куди звертатися потерпілим

Якщо людина потерпає від якогось із видів гендернозумовленого насильства, вона може звернутися в Урядовий контактний центр за номером 1547 (із мобільного або стаціонарного) й отримати там консультацію чи психологічну підтримку. Зателефонувати можна й на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства — 116 123 (з мобільного) або 0 800 500 335 (зі стаціонарного), де цілодобово й безкоштовно надають інформаційну, соціально-психологічну та юридичну підтримку.

Також варто викликати поліцію за телефоном 102 або ж звернутися у відділок особисто. Поліція в разі домашнього насильства має повноваження винести кривднику терміновий заборонний припис і скерувати постраждалу (разом із дітьми) до притулку.

На сайті інформаційної кампанії «Розірви коло» програми Фонду ООН у галузі народонаселення із протидії та запобігання домашнього і гендернозумовленого насильства в Україні радять потерпілим звертатися до лікарень, якщо вони зазнали фізичного чи сексуального насильства. У лікарні можна отримати невідкладну допомогу та задокументувати в медичній картці ознаки того, що сталося. Це допоможе притягнути кривдника до відповідальності. Постраждалі можуть звертатися й у центри соціальних служб. Наприклад, якщо людині через загрозу насильства немає де жити, їй можуть допомогти знайти житло, скерувати до притулку абощо.

Також в Україні створили телеграм-боти «Вона за неї» та «Дій проти насильства», де можна дізнатись, як діяти, коли ви постраждали, куди звертатися, а також отримати психологічну підтримку. Попросити про допомогу можна й у додатку SafeUp. За допомогою застосунку жінки можуть допомагати одна одній, якщо опинилися в небезпеці. Завантажити додаток можна безкоштовно в App Store і Google Play. Застосунок доступний для жінок та дівчат будь-якого віку, однак стати «захисницею», тобто жінкою, яка надаватиме іншій допомогу, можна лише з 18 років. Для того, щоб допомагати іншим, необхідно пройти у додатку спеціальне навчання.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь