ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО
ЩО ЦЕ ТАКЕ: одна з найпоширеніших форм насильства над жінками. Домашнє насильство може містити в собі як фізичне та сексуальне, так і психологічне, економічне та різні їхні прояви.
Виражається в постійному приниженні, умисному позбавленні майна та коштів, забороні на роботу чи навчання, жорсткому обмеженні у фінансах, вимогах детальної звітності, побоях, примусу до сексуальних контактів тощо.
Домашнє насильство існує у всіх без винятку соціальних групах і найчастіше з ним стикаються жінки незалежно від рівня доходів, освіти й положення в суспільстві.
ЯК ВИЗНАЧИТИ: домашнє насильство може починатися зі, здавалось би, «незначних дрібниць» — постійного невдоволення, прискіпувань до зовнішнього вигляду, якості прибирання вдома чи приготованих страв, того, як ви виглядаєте чи поводитесь. Вас примушують постійно відчувати «свою провину», контролюють ваші дії, намагаються ізолювати від зовнішнього світу, «карають» за висловлення своєї думки чи незгоди.
ЧОМУ ВАЖЛИВО ГОВОРИТИ: у більшості випадків домашнє насильство над жінками відбувається через те, що кривдник/ця впевнений/на — така поведінка є його/її правом, допустимим і виправданим у відносинах. І про нього (насильство) навряд чи буде повідомлятися стороннім. Не кожна жінка готова, або зможе говорити про свої проблеми та почуття. І нерідко тому, що принцип «не виносити сміття з родини» глибоко укорінився в суспільній свідомості та підтримується суспільною думкою. Але мовчати й миритися з домашнім насильством — не вихід, бо воно завжди йде по колу й за кожним видимим примиренням може зростати нова його хвиля.
ЩО РОБИТИ: звернутися до людей, яким ви довіряєте, попросити їх про допомогу, звернутися до поліції, спробувати пояснити стороні, яка чинить насилля, що для вас його/її дії неприйнятні.
🔘 Якщо відбувся акт фізичної агресії — зафіксувати його наслідки в лікарні і звернутися до поліції. Спілкуючись із її представниками, потрібно робити акцент на тому, що насильник/ця загрожує вашому життю чи здоров’ю. Якщо він/вона перебуває на обліку в псих- або наркодиспансері, був/ла раніше судимий/ма — про це потрібно відразу повідомляти правоохоронним органам або соціальним працівникам.
🔘 В Україні вже діє закон, щодо запобігання та протидії домашньому насильству:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19
🔘 У деяких регіонах України діє мобільна бригада поліції з реагування на домашнє насильство — «Поліна».
🔘 Служби, до яких ви можете звернутися: * Мобільна бригада психологічної допомоги 0–800–500–335
* Національна "гаряча лінія" з питань запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та ґендерній дискримінації 0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного)
* Гаряча лінія для осіб, які постраждали від домашнього насильства 15-47 (цілодобово)
🔘 Рекомендації щодо подальших дій, юридичну та психологічну допомогу можна також отримати, звернувшись у Центр соціальних служб для сім’ї та молоді (в регіоні свого проживання), в Єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги (0 800 213 100), або до інших громадських організацій, що є у вашому регіоні
Не залишайтеся з кривдником/цею наодинці.
